РЕГУЛЮВАННЯ ВОДОПОТРЕБИ РОЗЧИНОВОЇ СУМІШІ ДЛЯ НІЗДРЮВАТИХ БЕТОНІВ ПЛАСТИФІКАТОРАМИ ТА МЕХАНО-ХІМІЧНОЮ АКТИВАЦІЄЮ

Анотація

У роботі досліджено вплив пластифікуючих добавок різної хімічної природи та механо-хімічної активації компонентів на водопотребу та реологічні властивості розчинової суміші для ніздрюватого бетону. Встановлено, що збільшення дозування пластифікатора сприяє зменшенню водопотреби та підвищенню рухливості суміші, забезпечуючи стабільність газоутворення та формування рівномірної порової структури матеріалу, що є критично важливим для теплоізоляційних виробів. Доведено, що полікарбоксилатні суперпластифікатори проявляють більш виражений диспергувальний ефект порівняно з нафталінформальдегідними добавками, оскільки створюють на поверхні частинок цементу комбіновані стеричні та електростатичні бар’єри, які перешкоджають агрегації. Застосування механо-хімічної активації цементно-зольної системи підвищує її дисперсність, активує поверхню частинок і прискорює ранні стадії гідратації, що забезпечує зростання діаметра розтікання суміші без додаткового приросту водопотреби навіть за мінімальних дозувань добавок. Встановлено оптимальну тривалість активації, за якої досягається максимальний реологічний ефект. Надмірне подовження часу обробки, навпаки, призводить до надмірного подрібнення, збільшення питомої поверхні, підвищення водопотреби й можливого погіршення стабільності структури. Ізоповерхневий аналіз системи «дозування пластифікатора – тривалість активації – розтікання» підтвердив синергічний характер взаємодії цих параметрів: найбільший приріст рухливості спостерігається за поєднання помірної кількості пластифікатора з раціональною тривалістю механо-хімічної обробки, що забезпечує оптимальний баланс між текучістю та стійкістю суміші. Отримані результати дозволяють більш точно оптимізувати рецептуру та технологічний режим приготування ніздрюватих бетонів, підвищуючи технологічність, однорідність структури й експлуатаційні властивості готового матеріалу.