ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ СТРУКТУРОУТВОРЕННЯ РЕСТАВРАЦІЙНИХ КОМПОЗИТІВ НА ОСНОВІ ВАПНА

Анотація

Експлуатаційні властивості композиційних матеріалів значною мірою обумовлені процесами, що протікають на початку формування їх структури. Об’ємні зміни та пластична міцність розглядаються як інформативні показники, що відображають процеси структуроутворення та адаптації вапняних реставраційних композитів (штукатурних складів) на ранніх стадіях твердіння. Показано, що зазначені характеристики чутливо реагують на перебудову внутрішньої структури матеріалу, зокрема на коагуляцію дисперсних частинок, розвиток міжфазних контактів і формування просторово зв’язаної структури композиту. Обґрунтовано, що об’ємні зміни та пластична міцність відображають різні, але взаємопов’язані аспекти одного процесу – становлення внутрішньої структури композиту, і тому можуть розглядатися як взаємодоповнювальні індикатори структурної еволюції. Узгодженість цих показників визначає здатність реставраційного розчину адаптуватися до деформаційних і вологообмінних особливостей пористої вапнякової основи, що реставрується, без накопичення критичних внутрішніх напружень. На основі експериментальних даних побудовано регресійні моделі та графічні залежності, які наочно відображають вплив складу на характер об’ємних деформацій і кінетику наростання пластичної міцності. Отримані за результатами дослідження ізоповерхні та часові криві дозволяють інтерпретувати зміну властивостей через домінування тих чи інших механізмів структуроутворення на різних етапах твердіння. Показано, що варіювання складу композиту дозволяє цілеспрямовано керувати балансом між деформативністю та швидкістю наростання структурної зв’язаності, що є ключовим чинником формування сумісної та стабільної контактної зони. Отримані результати підтверджують можливість використання об’ємних змін і пластичної міцності як методичної основи для прогнозування поведінки реставраційних розчинів, адаптаційних процесів у системі «реставраційний розчин – матеріал основи» та для проєктування штукатурних композицій, орієнтованих на довготривалу сумісність і збереження історичних будівель з вапняку-черепашнику.